Трихомоніаз

Трихомоніаз - найпоширеніша інфекція, що передається переважно статевим шляхом. Відома у медицині з 1836-1838 років.

В останні роки спостерігається значне зростання числа захворювань, що викликаються трихомонадами, які протікають найчастіше, як змішані інфекції з гонореєю, хламідіозом, кандидозом, вірусами HPV hcr, HSV2, де трихомонада виступає, як резервуар збереження різних збудників (TANK-функція*) гострих та хронічних сечостатевих органів чоловіків і жінок, та їх ускладнень, що призводять до порушень репродуктивної функції, еректильної дисфункції, пухлинних захворювань (гіперплазія передміхурової залози, рак простати, міоми, гіперплазії ендометрію, дисплазії та раку шийки матки (в асоціації з HPV hcr). Трихомоніаз підвищує ризик інфікування ВІЛ-інфекції через підвищений рівень сприйнятливості.

(* Особливістю трихомонади є доволі великий її розмір  і,  поглинаючи інших збудників, вона не перетравлює їх повністю, а навпаки, вони сидять в ній мов в «Троянському коні» і стають не чуттєвими до антибіотиків.)

Подібна TANK-функція трихомонади і є найбільш частою причиною безуспішного лікування уреаплазмоза і хламідіоза.

Жодний з методів діагностики не гарантує повного виявлення трихомонад, негативний результат будь-якого обстеження не означає її відсутність. Для підвищення виявлення захворювання необхідні повторні обстеження всіма доступними методами, з використанням різних провокацій (частіше харчової: «живе» пиво, різноманітна гостра, солона, консервована їжа).Проблеми діагностики трихомонадної інфекції у чоловіків обумовлені низкою причин, найважливішими з яких є дві:-наявність великої кількості морфологічно змінених форм трихомонад, які не завжди піддаються мікроскопічній ідентифікації;-деякі особливості анатомічної будови чоловічої уретри, при трихомонадному ураженні простатичної частини уретри та придаткових статевих залоз за рахунок бар'єрної функції мембранозного сфінктера іноді не вдається виявити збудника в біопробі з передньої уретри.Число хибно-негативних результатів при виявленні трихомонад рутинними методами залишається досить великим і навіть переважає над хибно-позитивними результатами.Сечостатевий трихомоніаз у чоловіків проявляється у вигляді захворювань, які можуть протікати в гострій, підгострій, торпідній, хронічній формі, або у вигляді безсимптомного (частіше у чоловіків, ніж у жінок) трихомонадоносійства:·Баланіт, баланопостит·Простатит, везикуліт, куперит·Епідідіміт·Цистит, пієлонефрит·Екскреторно-токсична безплідність·Еректильна дисфункція·Пухлинні захворювання передміхурової залози (гіперплазія передміхурової залози, рак простати). Рясне розмноження поліморфної умовно-патогенної бактеріальної флори є непрямою діагностичною ознакою латентного трихомоніазу.Трихомоніаз може стимулювати розвиток сечокам'яної хвороби.Сечостатевий трихомоніаз у жінок проявляється у вигляді наступних захворювань:• Кольпіт, вульвіт, вестибуліт, бартолініт• Цервіцит, ендоцервіцит, ендометрит• Уретрит, парауретрит, скінеїт• Цистит, пієлонефрит• Сальпінгіт, аднексит• Ерозія, дисплазія (в асоціації з HPV hcr) шийки матки, з можливим переходом до раку шийки матки.

Зараження трихомонадною інфекцією відбувається переважно статевим шляхом,   близько 70%, при чому мають значення не тільки звичайні генітальні, але й орально-генітальні контакти.

Епітелій ротової порожнини подібний до  уретрального і трихомонада може досить довго зберігати свою життєздатність в роті, що може бути причиною зараження при відкритих орогенітальних контактах.

Доволі часто Tr.vag. викликає хронічний кон'юнктивіт, гінгівіти з пародонтитами, фарингіти та тонзиліти.Сечостатевий трихомоніаз передається під час пологів дівчаткам (до 20-25%), рідше передається нестатевим шляхомпри використанні місць загального користування (при порушенні гігієни), тобто для трихомонади також характерний контактно-побутовий шлях передачіінфекції, преважно для жінок. Користуючись чужим милом, рушником, відвідуючи сауниілазні, джакузі, користуючись унітазом (щось можливо хлюпне з нього під час випорожнення) жінкаможезаразитисяінфекцієюнавіть без статевих контактів з носіємтрихомоніазу.Найбільш характерними проявами трихомоніазу у чоловіків є: болі та різі при сечовипусканні, почервоніння губок уретри, виділення з уретри ранкові або під час дефекації, почастішання сечовипускання, болі та дискомфорт у промежині, поява крові в спермі, тяжкість у мошонці, поява в мошонці ущільнень, зниження еректильної функції аж до відсутності оргазму.У жінок трихомоніаз проявляється великими, іноді пінистими виділеннями, білями, печінням і дискомфортом, частими рецидивуючими молочницями (поки в організмі присутня трихомонада, перемогти грибок кандиду, що викликає молочницю, неможливо), болями внизу живота, хворобливими місячними, порушеннями циклу, болями пристатевих контактах.Водночас залежно від активності трихомонади, а також імунного статусу людинискарги можуть бути приховані, розвиватися поступово в часі, тобто людина до них звикає і не вважає ці скарги патологічними, що призводить до хронізації цієї інфекції.

Серед хворих зі змішаною урогенітальною інфекцією носії трихомонад складають 40‑50%, при тому що у 50% випадків захворювання мають безсимптомний перебіг.

 Носії трихомоніазу призводять до епідеміологічного розповсюдження збудника серед сексуальних партнерів.

Унікальною є здатність трихомонад до самозбереження через механізм відбрунькування частини цитоплазми, фагоцитоз новоутворених особин та їх виживання у фагосомах макрофагів, чим можна пояснити рецидиви трихомонадної інфекції.Лікування трихомоніазує більш ефективнішим при виявлені свіжої інфекції (до 2 місяців).Своєчасне звернення до лікаря гінеколога та обстеження може вирішити Ваші проблеми.